Здрастуй, Тарасе.

Я не приїду до тебе сьогодні. Хоч ще два тижні тому збиралася.

Вибач, у мене тут все дуже змінилося. Сплю в одязі, молюся на ЗСУ, навчилась прощатися і не прощати.

Вибач, Тарасе.

Я не приїду. Ні сьогодні, ні завтра. Мені бракує хоробрості навіть виходити з дому.

Найстрашніше стає вечорами.

Коли з темряви прилітають їхні літаки й ракети.

Так, я боюся.

Вибач, Тарасе. З мене герой такий собі. Але, знаєш, скільки навколо героїв. Тому хочу тебе попросити.

Чуєш, Тарасе, сходи там до Бога.

Нагадай у розмові про наші поля і лани, і греблі, й степи, і ліси, і моря, і гори. Про Дніпро нагадай. Про високі дніпрові кручі. І про наше безкрайє небо.

Поговори з Ним про нас. Не про біди наші і не про відчай. А про те, що ми прагнемо волі.

Дихати хочемо на повні груди. І дуже хочемо жити.

Чуєш, Тарасе, ти розкажи Йому, як нам пекельно важко, і що болить нестерпно, але ми не відступим.

У нас нема ще однієї України.

Чуєш, Тарасе, як Він буде питати, то скажи, що ми знаємо - Він на нашому боці. Але в нас тут щодня гинуть люди. Вмирають міста і села. Кожен день дається нелегко.

Вибач, Тарасе, не сердся. Ми повинні були б відстояти волю свою і правду значно раніше.

Ти казав нам, а ми не чули. Ворог приспав нашу пильність і проріс у нашу землю чужою мовою і чужинцями.

Але ми стоїмо, Тарасе. Ти ж бачиш з височини, правда, бачиш, як ми стоїмо. Тож допоможи нам, прошу! І якнайшвидше.

Чуєш, Тарасе, а я до тебе приїду.

Обов'язково.

Стану поруч на твоїй горі, і вільний вітер з Дніпра битиме в лице і груди.

Ми приїдемо до тебе, Тарасе, бо традиції не можна порушувати.

Приїдемо після перемоги.

З Днем народження, Тарасе.

І тримай наше небо, прошу.

Кiлькiсть переглядiв: 30

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.