Світ ловив його та не спіймав. 9 листопада - День пам'яті українського просвітителя-гуманіста, філософа, поета і педагога Григорія Савича Сковороди
ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА- 3 грудня 1722 р.- 9 листопада 1794 р.
А чи багато сучасним українцям відомо про чоловіка, портрет якого є на 500-гривневій купюрі? А що зашифровано у фонтані? Знаємо те, що вчили в школі- босий філософ-мандрівник з торбинкою за плечима, який розповідав простим українцям про усілякі премудрості.
Діяльність Сковороди припала на один з найскладніших періодів існування України. Саме того року, 1722, на Полтавщині, коли у сім'ї козака Сави народився син Григорій, цар Петро 1 розпочинає знищення Гетьманату. Потужна розвинена розкішно-барокова Мазепинська Україна перетворюється на провінцію російської імперії під назвою Малоросія.
Григорій, як і належало усім українським дітям 16- 17 ст., отримав пристойну початкову освіту, здібний до музики та наук, добре підготовлений у 12 років вступив до Києво-Могилянської Академії, ставши одним з найкращих студентів. Як було заведено тоді в російській імперії, найкращі кадри забирались до Петербурга. Сковороді довелось співати у придворній капелі 3 роки. Повернувшись до Києва, Григорій скористається нагодою помандрувати Європою у складі дипломатичної місії. Завдяки грунтовній освіті та знанням грецької, польської, німецької, староєврейської мов та латині, вмінню грати на багатьох історичних інструментах, Сковорода знайомиться і спілкується з найвидатнішими європейськими філософами, композиторами, художниками, науковцями.
А от повернувшись в Україну, він все частіше наражається на не розуміння і несприйняття. Через новий індивідуальний підхід до виховання, вільнодумство та власне трактування Біблії його виганяють з Переяславської колегії. Деякий час він працює приватним учителем у багатих поміщиків. І діти, і дорослі, вельможі та духівництво шукають товариство Сковороди і його науки.
Новоспечена цариця Катерина 2 наполегливо просить Сковороду оселитись в Петербурзі. вона знала, що наявність в Малоросії вільнодумних філософів, талановитих художників, композиторів, співаків, науковців- небезпека для імперії.
Всі ці національні скарби повинні бути лише в столиці Російської імперії, щоб на знаннях і культурі української шляхетності вирощувалось російське дворянство. Для того в Україні зруйнували Січ, придушили повстання, землі роздали у властність поміщикам, селян зробили кріпаками, українцям заборонили вчитись своєю мовою, друкувати книжки.
Сковорода відверто засуджував утиски українців Російською імперією та Православною церквою, щиро захоплювався національно-визвольною боротьбою козацтва, волелюбністю українського народу, найбільше в житті людини цінував свободу, а тому відмовився від царської пропозиції. Не бажання служити ні церкві, ні владі, віддав перевагу усамітненому життю вільного інтелектуала. Називаючи себе "мандрівною академією", радо ділився знаннями з простими людьми.
Сковорода вчив: щаслива вільна людина- та, що займається властивою для себе працею. Для зручного розуміння цього, він зобразив фонтан "нерівної всім рівності". Розуміти його треба так: коли кожен "пізнає себе", тоді отримає "життя відповідно своєї натури". І всі люди, різні за статусом, розумом, здібностями та схильностями, наче різні глечики будуть вдосталь наповнені фонтаном по їхнім можливостям і потребам, і отримають стільки щастя, скільки можуть вмістити.
Коментарi